Коли почався карантин і ми втратили змогу збиратися разом, всі перейшли в онлайн режим. Творчість просто полилась, намагаючись утримати якомога більше молоді, яка відвідувала наші молодіжні зустрічі. Ми хвилювалися, використовуючи "їхню платформу" для того, щоб більше спілкуватися з молоддю в місці, де вона любить проводити свій час - в Інтернеті. Однак, я вважаю, що досвід моєї церкви пережили також і в інших молодіжних служіннях та церквах.

       Спочатку для більшості, новинка "ходити до онлайн церкви" стала цікавою . Але з часом, все менше й менше молоді стало натискати кнопку для перегляду в онлайні. Ми відчули збентеження, коли дізналися, що більшість із них цілий день і півночі проводять за переглядом фільмів, прокручуванням стрічки в Instagram або за відеоіграми. Давайте визнаємо це разом: індустрія розваг завоювала їхній розум та їхні серця. Ми недостатньо "круті", щоб наші зустрічі були пріоритетними.

       Я молюсь, щоб завдяки цьому досвіду ми засвоїли, що неможливо завоювати молоде серце, коли основою служіння є добре упаковані та розрекламовані заходи, з веселими розвагами та іграми. Наша звістка про істину, як ніколи раніше, потонула в морі нескінченної інформації і стала неважливою в очах молоді. В нашій церкві ми намагалися змінювати час зустрічей, додавали ігри, покращували рекламу та використовували почуття провини, щоб вони приєдналися до нас. Але все менше й менше людей відвідують наші молодіжні зустрічі в Zoom. Я помітив, що ті, хто з'являються на зустрічі під час карантину, який триває вже більше місяця, мають дві спільні характеристики: 1.) міцні стосунки зі своїм лідером або іншими людьми в групі та 2.) мають зростаючі стосунки з Богом і прагнуть спілкування в Слові. Справа в тому, що люди, які протягом якогось часу відвідують зібрання онлайн, починають цінувати Слово більше, ніж Youtube, церковні стосунки - більше, ніж перегляд наступного епізоду.

       Ми знаємо, що за допомогою розваг учнями нікого не вийде зробити. Як викладач молодіжного служіння, я завжди вчив не будувати наше молодіжне служіння на розвагах, або на "споживчому" менталітеті, куди молодь приходить тільки щоб отримати. Однак, я помітив, що молодіжні служителі в Україні витрачають занадто багато часу, ресурсів та енергії на розваги та на те, щоб виглядати "прикольно". Я не кажу, що ми повинні весь свій час проповідувати молоді. Ми повинні "завоювати право бути почутими", як висловився Джим Бернс із "Young Life". Я говорю про те, що нам потрібно приділяти більше часу на побудову стосунків зі своїми учнями і прагнути сприяти їхньому росту в стосунках з Богом та один з одним.

       Пріоритети нашого молодіжного служіння розставлені неправильно. Це зрозуміло. В історії молодіжного руху - великий захід був головною стратегією. Однак, великий захід мав максимальну ефективність, коли церква могла створити кращий досвід,ніж світський. Проте, ми бачимо інші церкви з великою кількістю ресурсів, які можуть організовувати «круті» події, і ми намагаємось наслідувати їх, вважаючи, що це запорука завоювання сердець молоді. Наприклад, Хіллсонг побудували свій образ на досвіді поклоніння, і навіть голлівудські актори є членами їхніх церков. Їхнє богослов'я, в кращому випадку, поверхневе, але навіть вони не можуть підтримувати свій статус «крутої церкви». Нещодавно в Америці вони опинилися під атакою за те, що підтримують традиційний шлюб. Неминуче, що вас відзначать як “не сучасний”, “старий”, “древній” і "не крутий”, лише через підтримання і проголошення істини1.

       Ісус любив людей і беззаперечно у Нього були "круті" речі в служінні іншим. Виліковувати людей від таких захворювань, як коронавірус, в наш час було б справді приголомшливо і привернуло б увагу суспільства. Натовп збирався, але Ісусове повідомлення не було загальноприйнятим, і інколи Він навмисно робив гучні та шокуючі заяви, щоб перевірити їхню посвяту Йому. Я не думаю, що слова: "Пийте кров мою" (Івана 6:54-56), стало б популярною публікацією в Instagram. Так, Ісус проводив час з натовпом, але більшу частину свого часу Він зосередив на стосунках зі Своїми учнями, вкладаючи у них і готуючи їх до служіння.

       Мене лякає те, що після карантину ми повернемося до дефолту: в той час коли нехтуємо глибшим служінням, як і раніше ми витрачатимемо більшу частину часу на планування молодіжного заходу, і на розваги, які будуть його наповнювати. Пропоную, щоб кожен член команди молодіжного служіння міг перебувати в учнівських стосунках хоча б із однією особою, зустрічаючись з нею індивідуально, по можливості, хоча б щотижня. Якщо вони до цього не готові, молодіжний лідер повинен їх навчати, або шукати навчання для себе, щоб потім навчити їх. Моя наступна пропозиція - використати решту карантину для праці над своїми особистими стосунками з Богом, "вправляючись в благочесті" (1Тим. 4:7) і спонукати вашу команду робити те саме. Надто часто ми як лідери, так зайняті служінням, що нехтуємо своїми особистими стосунками з Богом, з яких випливає наше служіння Йому.

       Я маю сподівання, що ця стаття зможе вплинути на те, що після карантину розгорнеться розмова про вашу стратегію молодіжного служіння. Це заклик переосмислити пріоритети та приділяти менше часу розвагам. Зберіть свою команду служителів разом (в Zoom) і моліться про те, що ви повинні робити. Акцентуйте увагу на побудові стосунків, які допоможуть донести звістку Євангелія молоді, яка не знаходить сенсу та задоволення ні від чого, що вона бачить з екрану. Справжні християнські стосунки - це те, що світ ніколи не зможе нам дати.