Невиправдане вторгнення Росії в Україну спонукало християн запитати, чи дозволено християнам брати участь у війні як солдатам.
Чи Біблія говорить, що християни можуть воювати як солдати і вбивати ворогів народу? І крім того, чи можемо ми сказати, що є час, коли християни не тільки можуть, але й повинні воювати проти ворогів нації? Серед християн як в Україні, так і в усьому світі існують розбіжності з цього питання.
Деякі віруючі звертаються до слів Ісуса в Нагорній проповіді й роблять висновок, що Ісус заборонив нам коли-небудь застосовувати насильство проти іншої людини. Вони також цитують 10 заповідей, кажучи, що вбивство іншої людини є гріхом. З цієї точки зору християнину за будь-яких обставин не дозволено служити солдатом в армії, щоб вбивати інших людей. Інші ж кажуть, що християни можуть брати участь у військовій службі як капелани, допомагаючи та молячись за солдатів, але самі не повинні воювати. Треті кажуть, що християни можуть бути солдатами, але не офіцерами. Вони можуть підкорятися наказам, які їм дають, але не можуть бути командирами, які повинні наказувати іншим солдатам вбивати ворога.
Я вірю, що Біблія дозволяє християнам бути солдатами, дозволяє їм битися й стріляти у ворога з наміром вбити, і навіть командувати іншими солдатами, які будуть стріляти з наміром вбити. Питання в тому, як це теологічно продемонструвати. Багато людей зазначають, що в Біблії є різні слова, що говорять про позбавлення життя, і що Біблія розрізняє умисне незаконне вбивство (злочин) та вбивство, як акт спричинення смерті іншій людині (не є злочином). Це дійсно так. Деякі християни вважають, що слова Ісуса в Нагорній проповіді про те, що потрібно любити свого ворога та чинити добро тим, хто шкодить нам, застосовуються лише в деяких обставинах. Я думаю, що така точка зору допомагає вказати шлях до кращого розуміння проблеми. Проте я хотів би показати інший підхід, який, сподіваюся, дасть повнішу картину.
Бог закликає людей у Біблії до різних завдань як у церкві, так і в світі. Апостол Павло говорить нам у 1 Коринтян 12, що всі люди в церкві важливі, проте вони не мають однакових ролей чи завдань. Хтось є лідером, хтось – вчителем, хтось володіє даром гостинності та служіння або милосердя та знання. Кожен з цих дарів і ролей тягне за собою певні обов’язки та привілеї. Наприклад, бути пастором – це дар від Господа на користь церкви, і Яків каже, що вчителі та лідери мають більший рівень відповідальності, а в результаті стандарт судження є набагато суворішим (Якова 3:1).
У світі Бог також виховує лідерів і дає різні здібності та ролі. Ті, хто має владу, наприклад, мають певні привілеї та обов’язки, яких не мають звичайні люди. Поліцейський може заарештувати людину і відправити її до в'язниці. Суддя має право відправити когось до в'язниці. Але як вони це роблять? Вони роблять це не як окремі особи, а як урядовці, у певній ролі. Їхній офіс надає їм привілеї та обов’язки, яких немає у інших.
Коли Ісус звертався до людей у Нагірній проповіді, він говорив до них як до окремих людей, як до звичайних громадян. Як окрема людина, поліцейський і суддя не повинні відповідати злом за зло, а повинні любити свого ворога. Але у своїй ролі судді чи поліцейського зобов’язані наводити порядок у суспільстві за допомогою закону, а в разі потреби – навіть силою. Відповідно до Римлян 13, Бог дав владу деяким людям підтримувати порядок у суспільстві. Як окремі люди, вони виконують заповідь Ісуса любити свого ворога. Але у своїй ролі правоохоронців вони мають обов’язки, які іноді вимагають застосування сили.
Солдати в армії відіграють важливу роль у нашому суспільстві. Бог закликає деяких людей бути солдатами, щоб захистити свою країну від вторгнення ворогів. Їхня робота сама по собі не є злом, хоча солдати можуть зловживати своїм становищем. Коли солдати прийшли до Івана Хрестителя і запитали його, що вони можуть зробити, щоб підготуватися до приходу Месії, Іван не сказав їм покинути армію. Швидше, він сказав їм «Нікого не кривдьте, ані не оскаржайте фальшиво, удовольняйтесь платнею своєю» (Луки 3:14).
Тож давайте проповідувати Євангеліє і проголошувати, що люди можуть служити Богу різними способами. Давайте заохочувати нашу молодь думати про те, як Бог благословив їх, і як вони можуть служити в церкві або в суспільстві. І пропагуймо ідею, що служіння суспільству, чи то в уряді як лідер, чи як суддя, чи поліцейський, чи як солдат, є покликанням Божим, гідним честі та поваги. І в цей воєнний час молімося за безпеку та успіх наших воїнів, які захищають нашу Батьківщину. Хай Бог благословить Україну!
Марк МакДоннел, директор програми «Біблійні дослідження»