Війна зруйнувала наші життя, наші міста, наші домівки, наші сім'ї. Ми розпорошені по Україні та Європі. Посеред хаосу війни складно орієнтуватися та приймати рішення. Яке воно життя під час війни?

     По-перше, прийміть своє місце перебування. Це нормально поїхати в Європу, і це нормально залишитись в Україні. В кожного з нас безліч різних обставин, зважаючи на які ми приймаємо свої рішення, особливо через дітей чи похилих батьків. Краще тимчасово пожити в гірших умовах без комфорту, ніж у своєму домі з постійним відчуттям страху. Прийміть своє місце перебування, яке ви вибрали, чи яке життя «вибрало» для вас. На певний проміжок часу, це ваше місце проживання. В кожного тепер своя «норма».

     По-друге, емоційні «гойдалки» під час війни — звична річ. Війна це психотравматична подія, яка викликає стрес. Емоції будуть змінювати одна одну й вас буде «накривати». Бог створив нас здатними відчувати весь спектр емоцій, тому не звинувачуйте себе в тому, що відчуваєте. Деколи емоційну аскетичність називають справжньою «духовністю». Але ці проповідники ігнорують багато біблійних історій, де герої переживали все: від гніву до суїцидальних настроїв. Тому не ігноруйте свої емоції: плачте, радійте, гнівайтесь тощо. Але не перекладайте свої емоції на тих, хто поряд з вами, не виплескуйте їх на дітей, батьків чи родичів. Справжній ворог – це окупанти і Путін, та демони, які ними керують. У стані сильного стресу будь-які емоції є нормальними, незвичною є їхня відсутність. Головне — навчитися спрямовувати емоції, відкривайте своє серце Богові. 

     По-третє, важливо жити в умовах війни, а не жити на війні. На початку активної фази війни психіка працювала в "режимі виживання", тобто природній реакції на небезпеку. Проте Бог створив нашу психіку таким чином, що вона не може працювати в цьому режимі постійно, адже це дуже енерговитратно для організму. Тому поступово психіка «перетравлює» нову реальність і поступово повертає нас до життя з поправкою на нові обставини. Українські аграрії вдягають бронежилети та йдуть сіяти хліб. Бабуcя з-під Чернігівщини виходить на трасу продавати картоплю, притягуючи з собою уламок від ракети, який тепер слугуватиме їй за столик. Життя вже ніколи не буде таким, як раніше. Але якщо ви знаходитесь не на передовій, а в тилу, то вчіться жити в умовах війни, а не на війні.

Загальні рекомендації

1. Якщо ви в Україні, дотримуйтеся правил безпеки. Якщо ворожі війська відкинуті від вашого міста, все одно не ігноруйте вказівок місцевої влади та сирен тривоги. Піклуйтеся про свою безпеку, слідкуйте за запасами харчів, води, ліків. Облаштуйте сховище за правилом «двох стін». Якщо лінія фронту підходить до вашого міста, евакуюйтеся. Особливо це стосується дітей та дівчат. Не чекайте до останнього. ЗСУ ефективніше воюватиме, якщо їм та волонтерам не потрібно буде бігати та рятувати тих, хто «засидівся» вдома. Питання безпеки ‒ це ваша нова щоденна «рутина».
2. Повертайтеся до щоденних звичок (рутин). Відновлення приходить поступово, це не забіг на стометрівку. Поступово повертайтеся до своїх рутинних справ, які нормалізують день і заспокоюють: догляд за собою, прибирання, робота (якщо вона у вас є), спілкування з Богом, служіння. Обов’язковою має стати прогулянка мінімум 20 хвилин. Неможливо зараз будувати плани на тижні вперед, але, вставши з ранку, зробіть те, що необхідно саме сьогодні. Наш новий девіз «крок за кроком».   
3. Виділити час «без смартфону». Намагайтеся не лягати спати «після новин», і не прокидатися «із новинами». Якщо в ваш будинок прилетить (не дай Боже), ви дізнаєтесь про це першим. Ми реагуємо не тільки на безпосередню небезпеку навколо нас, але також і на її «віртуальну репрезентацію» через відео, статті, телеграм-канали, думки. Це може бути найбільшою пасткою. Зменшіть потік «вхідних новин». Спробуйте один день і побачите різницю. (Це не стосується ситуації, коли ви в прифронтовій зоні, чи ваші рідні на окупованих територіях. Навпаки, інформація щодо евакуації з фронтової лінії може зберегти життя).
4. Сон. Комусь потрібно зараз більше сну, адже саме так відновлюється тіло й психіка. Пийте чай з м’ятою чи ромашкою. Якщо у вас постійний розлад сну, порадьтесь із лікарем щодо легких снодійних, які допоможуть нормалізувати циркадні ритми сну (снодійні, які містять мелатонін). Проте майте на увазі, що це тимчасова допомога організму для нормалізації графіку сну, далі організм має самостійно виробляти мелатонін. Можливо, ви не одразу почнете спати всю ніч, проте збільшуйте тривалість інтервалів сну. Звичайно, якщо щоночі ви бігаєте в укриття, то про сон мова не йде. Тоді необхідно знаходити час для відпочинку протягом дня. Це ваша нова норма. 
5. Спілкування й фізичний дотик. Спілкуйтеся з рідними та друзями. Фізично проявляйте любов (обнімайте батьків, діток, пестіть котика чи собачку).
6. Допомагайте чим зможете. Виберіть, що вам ближче: плетіння сітки, роздача гуманітарної допомоги, пожертвування, спілкування з переселенцями та їх підбадьорення, допомога в місцевій церкві. Варіантів безліч. Наші славні ЗСУ можуть просуватися вперед, поки «тил» працює, годує, одягає, лікує та молиться. Якщо ваші чоловіки в ЗСУ чи теробороні, то найкраща допомога для них – це продовжувати жити й жити якісно, піклуючись про себе та рідних.
7. Спілкуйтеся з Богом. Інколи це найскладніше в подібні періоди життя. Будьте відкритим і відвертим з Ним. Молитва «Боже, мені погано. Я їх ненавиджу. Я не знаю, як далі жити!» набагато краще, ніж мовчання та внутрішнє самобичування. Якщо не можете читати звичайні біблійні уривки, читайте Псалми, моліться ними. Це нормально молитися вже написаними псалмами чи молитвами. Наприклад, молитися словами проповідника ХХ століття Карла Р. Нібура. Його молитву поширювали серед солдатів на друкованих картках під час Другої світової війни. А зараз вона відома багатьом по всьому світу.

«Боже, дай мені душевний спокій.

Прийняти те, що не можу змінити,

Відвагу змінити те, що можу,

І мудрість відрізнити одне від другого».

Далі буде...

Анна Гнатишина, викладачка КБС