Коли мене запитали, чому варто навчатися під час війни та ще й у богословській семінарії, то першою відруховою реакцією була думка: навчатися варто (звісно, якщо тільки є така можливість) саме тому, що зараз війна. Жорстокість війни збурює та підіймає на поверхню найглибші питання, які ми, можливо, відкладали «на потім» у мирний час, але які не покидають нас тепер. Тому слід запитати себе: чи не зараз саме той момент, коли їх слід з’ясувати?

Здобуття освіти, звісно, не відповідає на всі виклики та не є засобом від усіх бід. Проте навчання має низку своїх переваг. Хто бажає зануритися глибше в цю тему, може звернутися до класичних праць (скажімо, текстів Дж. Г. Ньюмена чи Я. Пелікана), а я обмежуся п’ятьма аспектами:

1. Освіта – одне з найкращих капіталовкладень. Найцінніші ресурси – здоров’я та час – так чи інакше будуть у щось інвестовані або змарновані. Певна іронія полягає у тому, що всупереч поширеній думці навчання не забирає наш час, а економить його. Хороша книга дає нам нагоду прожити чийсь життєвий досвід. Буває, що декілька годин, «витрачених» на книгу, можуть заощадити декілька років життя, які пішли би на марні пошуки чи експерименти. А змістовний навчальний курс відкриває цілий перелік таких книг.

2. Навчання сприяє виникненню нових знайомств і розширює соціальні зав’язки. Навчаючись, ми набуваємо нового досвіду спілкування та позбуваємося зайвих упереджень. Війна швидко нагадала нам про минущість матеріальних благ і про важливість друзів та їхньої підтримки.

3. Процес навчання дисциплінує нас і спонукає до переосмислення вже набутого досвіду. Необхідність систематично опановувати новий матеріал організовує наш розклад і вчить цінувати кожну хвилину. Навчаючись, ми вкотре згадуємо, як мало знаємо, та радіємо, коли відкриваємо невідоме або з’ясовуємо те, про що лише здогадувалися.

4. Освіта допомагає орієнтуватися в океані інформації та протистояти маніпуляціям з боку різних сил.
Сьогодні інформації так багато і нею так уміло зловживають, що це нерідко нищить людину. На наших очах різноманітні ЗМІ маніпулюють свідомістю мільйонів, перекручують факти історії, спотворюють реальність та етичні норми.

У цих обставинах критичним стає вміння працювати з різними типами інформації. Підручник, монографія чи навчальна програма демонструють, як можна впорядковувати матеріал. Спілкування з викладачем допомагає з’ясувати нюанси, відрізнити суттєве від несуттєвого. Дискусія на семінарі відточує полемічні навички та формує критичне мислення. Таким чином, у процесі навчання формується вміння опрацьовувати великі обсяги інформації та протистояти різним інформаційним диверсіям.

5. Богословська освіта зберігає та повертає людині смисли буття, формує зрілість, позбавляє ілюзій, звертає увагу на Творця та творіння. Сьогодні розвиток технологій штовхає університети до вузької спеціалізації та до зосередження на суто технічних аспектах майбутньої професії. Парадоксальним чином сучасна цивілізація стає заручником свого технологічного поступу, який дедалі більше інструменталізує та дегуманізує людину. У цих обставинах богословські студії вказують на іншу перспективу. Запитуючи про природу Бога, призначення людини та мету історії, теологія спонукає нас до діяльного мислення та осмисленої діяльності. Зосереджуючись на постаті Ісуса з Назарету, ми звертаємося до Слова, знаходимо мир і радість справжнього життя. Тому навіть у темні часи заняття богослов’ям дарує нам тверезе бачення дійсності та нагадує про надію у Христі.

к.ф.н. Роман Біляшевич, заступник академічного декана, викладач КБС