В одній каплиці над столом для Вечері Господньої був вітраж із зображенням євангельського сюжету ‒ жінки біля порожньої гробниці Ісуса, і внизу підпис: «Його тут немає!». Ці радісні слова, сказані ангелом жінкам як свідчення про воскресіння Христа, сприймалися парафіянами трохи дивно, коли над атрибутами Вечері Господньої вони бачили напис «Його тут немає». Цей приклад наводить на думку: адже буває , що деякі віруючі саме так і ставляться до Хліболамання ‒ в спогадах страждань Христа немає Його Самого! Але ж присутність Ісуса ‒ головний сенс Божої трапези!

      Чимало пасторів та служителів намагаються вирішити так звану «еклезіологічну головоломку», як брати участь у Вечері Господній під час карантину. Дехто вважає, базуючись на Псалмі 91 (Пс.90 в рос. перекладах), що служителі можуть відвідати з Вечерею членів своєї церкви по домівках, сподіваючись на Божий захист від хвороби. Інші ухвалюють рішення відкласти Хліболамання до припинення карантину, аргументуючи це тим, що в 9 розділі книги Числа описана така практика ‒ перенесення участі в святкуванні Пасхи на інший час. Кожна помісна церква має право вибирати той шлях, який вважає найприйнятнішим для неї в умовах карантину. Я поділюся рішенням, яке було ухвалене пасторською командою церкви «Преображення» міста Києва. Ми будемо здійснювати Вечерю Господню в режимі онлайн: члени церкви, перебуваючи у своїх домівках, приготують хліб і виноградний сік, і спільно з пасторами, всі разом в Дусі, виконають заповідь Христа.

        Логічне запитання:  як брати участь в цій святині окремо один від одного, якщо головна мета Вечері ‒ перебуваючи разом, проголосити церковну єдність? Безсумнівно, це одна з цілей заповіді, але не єдина і, можливо, не найголовніша, адже єднання віруючих «по горизонталі» ‒ це відображення їх єдності з Христом «по вертикалі». Найголовніший у Вечері Господній ‒ наш Господь Ісус, і навіть коли ми не можемо збиратися разом, Він продовжує «ходити посеред Церкви» як її Глава (Об. 2:1).

        У цій невеликій статті неможливо відповісти на всі питання, наведу лише кілька аргументів на користь можливості участі у Вечері Господній онлайн, виходячи з розуміння її сутності.

         1. Через Вечерю Господню відбувається наша зустріч з Христом.

Після воскресіння Ісус зустрів по дорозі в Емаус двох Своїх учнів, але вони впізнали Його тільки тоді, коли Він ламав перед ними хліб (Луки 24:35). З цього зрозуміло, що істинна зустріч з Христом відбувається через хліболамання. Коли Ісус вознісся, учні продовжували, за прикладом Господа, переломлювати хліб, зустрічаючись з Ним через Причастя та проголошуючи Його панування (Деян.2: 43-46).

        В 1 Кор. 10:16 апостол Павло, описуючи суть Вечері Господньої словом, яке перекладено як «спільнота» Крові Христової і Його Тіла, використовує грецьке слово koinonia, що означає «спілкування». Отже, через хліб і «чашу благословення» ми, фактично, спілкуємося з Христом, і, що важливо, це спілкування вимагає виняткової вірності Йому, так як не можна бути одночасно «спільниками Господнього столу і столу демонського» (1 Кор. 10:21).

     Говорячи про Вечерю в 1 Кор. 11:26 «смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде», Павло заперечує тілесну присутність Христа під час трапези, оскільки Його прославлене Тіло знаходиться на небесах, проте підкреслює очікування віруючих бажаної зустрічі з Господом особисто.

       Таким чином, спілкування з Христом через хліб і напій з «плоду виноградного» необхідно для того, щоб їжа Господня мала бодай якусь цінність для наших душ. Як говорив Жан Кальвін: «Вся користь, яку ми повинні шукати у Вечері, анулюється, якщо там не буде даний нам Ісус Христос як основа всього». Якщо ми згодні, що за допомогою хліболамання відбувається наша духовна зустріч з Христом, то, власне, немає суттєвої різниці, в якому форматі, офлайн чи онлайн, згадати Його страждання і через «видимі знаки» поспілкуватися з Ним і прославити Його.

          2. Через Вечерю Господню церква свідчить про єдність віруючих.

        В 1 Кор. 10:17 говориться, що «один хліб, тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного», і це свідчить про єдність віруючих за допомогою причастя. Апостол Павло, звертаючись до коринтян, підкреслює, що він духом з ними і дає необхідні пасторські рекомендації церкві (1Кор.5: 3). Особливо це зрозуміло нам, що живуть в 21 столітті, коли віртуальне спілкування перевершує за часом реальне. Надаючи Вечерю Господню через інтернет, ми показуємо важливість спілкування святих в Божій присутності. Проведення під час карантину онлайн-служінь ‒ це піклування служителів про церкву.

       Проблема COVID 19 підштовхнула церковну спільноту звернутися до практики Єрусалимської церкви, де християни «ламали хліб по домах» (Деян. 2:46). Вони разом поклонялися Богу, і «щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися». Домашнє хліболамання, без офіційного рукопокладенного служителя, було звичайним для церкви, яка швидко зростала в умовах «синедріонского карантину».

         3. Вечеря Господня в форматі онлайн ‒ не оптимальний, а вимушений захід.

        Паралель, яку проводять з 9 розділом книги Числа, для обґрунтування перенесення Вечері не зовсім вдала. По-перше, причиною відстрочки участі у Пасхальній трапезі була церемоніальна нечистота євреїв. Якщо сьогодні віруючі готові згадати страждання Христа, перебуваючи у мирі з Господом та людьми, то чи може приклад ізраїльтян бути аргументом, щоб відкласти Вечерю на деякий час?

       По-друге, Мойсей радився в цьому питанні з Господом (Числ. 9:8), а не керувався буквою закону ‒ 14 Нісана, потрібно здійснювати Пасху (Числ. 9:2-3). Якщо служителі церкви молитовно звернуться за порадою до Господа і отримають чітку відповідь, як здійснювати Вечерю Господню, нехай і в нетрадиційній формі, то такий підхід не буде суперечити духу Писання.

        Наші онлайн-зібрання поступаються живому спілкуванню, але це вимушена форма поклоніння. Вірно й те, що наші офлайн-зібрання поступаються за масштабами тим, які будуть в Божому Царстві, але ми все одно радіємо земному спілкуванню. Такий самий підхід до Вечері Господньої через онлайн-трансляцію ‒ не ідеальна форма проголошення єдності з Господом і один з одним, але це краще, ніж скасовувати цю святиню. І це безпечніше, ніж наражати себе та інших на ймовірну небезпеку зараження, адже коронавірус не щадить і християн, і цьому є не один приклад. Настане день, коли ми будемо пити «нове вино в Царстві Отця» (Мт. 26:29), але, поки ми тут на землі, Вечеря Господня, що здійснюються в справжній вірі, як і раніше живить християнина, навіть якщо він бере участь через онлайн -трансляцію, перебуваючи вдома.