В Центрі християнського життя України в Ірпені 18-19 жовтня 2018 відбулась тематична зустріч «Служіння дияконів: біблійна перспектива, церковна традиція та  сучасні виклики». На зустрічі зібралися пастори, диякони, викладачі семінарії – ті, хто безпосередньо стикається з дияконським служінням в церквах та при підготовці служителів в навчальних закладах. 

Учасники зустрічі мали на меті всебічно розкрити тему дияконського служіння, обговорюючи різні питання: дослідження біблійного вчення про дияконське служіння та його розвиток упродовж історії церкви, визначення місця дияконського служіння у житті помісної церкви, практики обрання, навчання та рукопокладення дияконів, сфери сучасної відповідальності дияконів.
 
Серед учасників зустрічі були представники Київської богословської семінарії: академічний декан Віталій Маряш та директор Інституту церковного служіння, викладач семінарії Володимир Ніколаєев.
 
Володимир Ніколаєв коротко представив свій виступ: «Тема моєї доповіді була «Диякон – статус чи функція». В Новому Заповіті 100 уривків, в яких зустрічається слово «диякон». При дослідженні цих текстів можна зробити висновок, що дияконія – це не статус чи посада, це швидше певний вид роботи, тобто функція. Цим словом Ісус, апостол Павло, Тимофій характеризували свою діяльність. Також це не тільки матеріальне служіння, але й духовне. Наприклад, в Дії 6:4 апостоли підкреслили, що будуть займатися дияконією Слова. І слово «дияконія» в даному випадку підкреслює не прийняття адміністративних рішень, а йде мова про якесь служіння. 
      Кожен віруючий здійснює дияконію, і як наслідок не прагне до певного статусу, а зосереджується на функції.  Вид дияконії може змінюватись. Наприклад, Пилип та Степан -  спочатку вони допомагали вдовам, а потім їх служіння було спрямоване на проповідь Євангелії. Кожна помісна церква може залучати віруючих в різну дияконію, виходячи з потреб громади».
 
        Як говорить академічний декан КБС, Віталій Маряш, щоб зрозуміти, яким має бути служіння диякона в наших церквах сьогодні, ми повинні роздумувати на цю тему та обговорювати її. Часто організовуються різноманітні пасторські конференції, а дияконське служіння залишається в тіні.  «Я не пам’ятаю жодної конференції на тему дияконського служіння, а це самобутнє унікальне служіння. Ми ж не маємо жодної рефлексії про це служіння, навіть саморефлексії.  
 
 У своїй доповіді я зосередився на трьох головних питаннях. Спершу я розглянув типове розуміння дияконії та дияконського служіння як матеріального та/чи соціального служіння в церкві. Я намагався прослідкувати виникнення такого розуміння у протестантській традиції. Наступним кроком було познайомити слухачів з новим розумінням слів групи «дияконія», як воно представлене в сучасних дослідженнях. На завершення я намагався застосувати новий підхід до терміну в тлумаченнях ключових текстів Нового Завіту, що стосуються цього питання».
 
Такі зустрічі та конференції актуальні та потрібні для сучасних служителів, щоб дияконське служіння розглядалося не лише як допомога пасторам, тобто як щабель на шляху до пасторського служіння, а ствердилося бачення цілісного дияконського служіння в світлі Слова Божого. 
 
Більше дізнатися про дослідження питання дияконії можна буде в статті академічного декана КБС Віталія Маряша в наступному номері журналу «Штудії», який випускають співробітники та випускники Київської богословської семінарії. Новий номер планується до виходу вже цієї осені та буде присвячений темі «Помісна церква», в якій велика увага буде приділена питанням рукопокладених служителів.