В Київській богословській семінарії 6 жовтня 2018 року відбулась конференція «Піклування про особливий Божий виноградник». Зустріч була присвячена темі служіння людям з інвалідністю та їхнім родинам. Конференцію відвідали близько ста учасників з Києва та інших міст України. 

Спікери конференції, Сара Порч, Сью Денні, Сандра Холлі, говорили на дуже важливі та актуальні теми для нашого суспільства сьогодні:

- моделі інтеграції дітей з інвалідністю у звичайні школи (інклюзивне навчання);

- як зрозуміти і задовольнити різні потреби дитини чи людини з інвалідністю (потреба в спілкуванні, сенсорні та моторні навички, щоденні побутові потреби, соціальні та емоційні навички, проблеми з поведінкою, духовні потреби тощо); 

- піклування про тих, хто доглядає за дітьми чи людьми з інвалідністю, допомога та підтримка для рідних. 

Спікери конференції – це люди з великим практичним досвідом життя та служіння людям з інвалідністю. 
Сара Порч (бакалавр наук) служила партнером для дітей та молоді з особливими потребами для Параолімпійських ігор, церковних програм та моделей інтеграції дітей в школі.

Сью Денні (магістр християнської освіти) – мама 8 дітей з особливими потребами, має 25 років досвіду служіння людям з інвалідністю, директор денної спеціалізованої програми (школи) для дорослих з особливими потребами, спікер, лідер конференцій, автор трьох книг, лідер міжнародних місій протягом 17 років.

Сандра Холлі (кандидат наук із загальної та спеціальної освіти) має 25 років досвіду роботи у загальноосвітній школі, 30 років досвіду служіння людям з інвалідністю, як директор, вчитель, консультант у різних церквах та служіннях, спікер, лідер конференцій; мама дитини з інвалідністю. 

Відгуки учасниць: 

Наталія Дудка 

«Мені конференція  дала зрозуміти, що спілкування  і євангелізація людей з інвалідністю – це відповідальність не лише окремих посвячений людей, але також і моя. Якщо я зустрічаю на шляху людей з інвалідністю, мені необхідно зробити кроки не лише, щоб допомогти їм з їх особливою потребою, а також подружитися, знайти шляхи для підтримки,  підбадьорити членів родини. На конференції я усвідомила, що люди з інвалідністю входять в групу людей, які найменше досягнуті Євангелієм. Люди з інвалідністю мають не лише обмежену фізичну, соціальну активність через перешкоди, з якими вони стикаються в суспільстві. Але вони також не можуть бути в церкві  через фізичні  перешкоди (не можуть доїхати до церкви, не можуть увійти в приміщення). До того ж часто християни  не вміють,  не готові приймати, спілкуватися і служити таким людям. Ті приклади з життя, про які розповідали спікери, дуже надихали, були зрозумілими. Звучали конкретні поради, як можна спілкуватися і розвивати людей з інвалідністю. Звучала часто думка, що важливо не боятися помилок і робити кроки до спілкування. Гірше нічого не робити, ніж робити і помилятися. Потрібно дивитись на людину з інвалідністю, як на цілісну особистість, а не через призму її особливостей. Так, дійсно, люди з інвалідністю мають специфічні потреби, але більшість їхніх потреб такі ж, як у всіх людей: потреба спілкування, навчання, пересування, захисту тощо».

Марина Попова
«Мені конференція сподобалась. Було багато людей з різних конфесій, тож, думаю, це актуальна тема для нашого суспільства. Особливо запам’яталось кілька думок, що були озвучені спікерами. По-перше, якщо в церкві немає людей з інвалідністю, то це не є церква. По-друге, якщо дитина кричить, це не означає, що вона нервує. Таким чином вона висловлює свої потреби, думки, бажання. По-іншому вона не вміє. Крім того, спікери розповідали про методи, як навчити дитину показувати свої потреби (якщо вона не може говорити) та багато іншої корисної інформації».